Як народжувався перший комп'ютер
«Не знущайтесь над машиною – вона
права.
Неправі люди!», - заявив Лебедєв.
Мало хто знає,
що перший в континентальній Європі комп'ютер був створений в Україні понад 60
років тому в 1951 році. Перша ЕОМ називалася Малою електронною лічильною
машиною – «МЭСМ». Незважаючи на скромне слово «Мала», вона налічувала 6000
електронних ламп і ледь вмістилася в лівому крилі будівлі гуртожитку колишнього
монастирського селища Феофанія в 10 км від Києва. Машина була створена в лабораторії
обчислювальної техніки Інституту електротехніки АН УРСР під керівництвом
академіка Сергія Олексійовича Лебедєва.
Почалося все у далекі 30-ті роки ХХ століття. Тоді
молодий ще вчений Сергій Лебедєв займався дослідженнями зі стійкості
енергосистем у Всесоюзному електротехнічному інституті в Москві. Йому
доводилося виконувати численні розрахунки, і Лебедєв починає шукати способи
автоматизувати і прискорити процес обчислень. Так у вченого народжуються перші
конкретні думки про створення нової машини, яка могла б автоматично виконувати
складні розрахунки. Але Велика Вітчизняна Війна змушує відкласти задуману
роботу. Тим не менш, аж до евакуації з Москви Лебедєв продовжував думати над
тим, як реалізувати свої ідеї.
На початку осені 1941 року сім'ю С.О.Лебедєва
евакуюють у Свердловськ, де Сергій Олексійович займається важливими для фронту
розробками: в короткі терміни створює систему стабілізації для наведення
танкової гармати, а потім - для самонавідної торпеди, використовуючи аналогові
елементи.
Сергій Олексійович Лебедєв
У 1944 році
Лебедєв повертається до Москви, а потім приїжджає до Києва і стає директором
Інституту електротехніки АН УРСР. У 1945 р. С.О.Лебедєв був обраний академіком
і призначений директором Інституту енергетики. Через півроку інститут розділили
на дві частини - Інститут електротехніки та Інститут теплотехніки. С.О.Лебедєв
став директором Інституту електротехніки.
У той час
пріоритетними напрямками в науці вважалися ракетна техніка, атомна енергетика,
дослідження космосу. Але Лебедєв залишається вірним своєму довоєнному задуму - створити
цифрову електронну обчислювальну машину.
До війни в цій
будівлі розміщувався філіал Київської психіатричної лікарні. Німецькі окупанти,
вступивши до Феофанії, перестріляли хворих і зайняли будівлю під госпіталь. Під
час обстрілів при звільненні Києва будинок було значно пошкоджено. У такому
вигляді він й надійшов в розпорядження Академії наук УРСР в 1948 р. і був
переданий Інституту електротехніки АН УРСР для розміщення лабораторії директора
інституту С.О. Лебедєва.
Будівлю було відремонтовано. На першому поверсі
почалися роботи з проектування тоді секретної електронної лічильної машини.
Найбільша кімната відводилася для майбутнього дітища С.О. Лебедєва. З'явилися
механічні майстерні, в підвалі - джерела електроживлення для машини.
Якщо згадати короткий часовий проміжок, за який
була спроектована, змонтована і налагоджена «МЭСМ» - три роки, і врахувати, що
в розробці і створенні «МЭСМ» брали участь 12 інженерів (разом з С.О.
Лебедєвим), яким допомагали 15 техніків та монтажниць (в створенні першої американської
ЕОМ «ENIAC» - 13 основних виконавців, 200 техніків і велика кількість
робітників), то стає зрозумілим, що С.О. Лебедєв та очолюваний ним колектив
здійснив, здавалося б, неможливе.
Першим заступником Лебедєва по лабораторiї був
Л.Н.Дашевський, талановитий організатор активно брав участь в розробці машини.
Дашевський Лев Наумович
Основні роботи з налагодження машини проводили інженери
С.Б.Погребинський - учасник війни, демобілізований через важке поранення, який
щойно закінчив Політехнічний інститут; Г.Л.Гладиш, яка закінчила Київський
інститут кінотехніки за фахом звукотехніка, що не завадило їй дуже швидко
освоїтися з електронними схемами «МЭСМ» і стати одним з основних
налагоджувачів машини «МЭСМ»; Л.М. Абалишнiкова - інженер-акустик, в процесі
роботи над «МЭСМ» стала кваліфікованим фахівцем; З.С. Зорiна-Рапота, яка
також закінчила інститут за фахом звукотехніка, і придбала під час роботи над
«МЭСМ» кваліфікацію досвідченого налагоджувача і фахівця з ЕОМ. Монтаж
пристроїв та машини проводився під керівництвом техніка А.Г.Семеновського, який
з перших же днів роботи прекрасно освоївся з абсолютно новою для нього справою.
Йому допомагали технік Ю.С. Мазира - балагур і душа всього колективу; С.Б.
Розенцвайг - технік-монтажник найвищої кваліфікації. Пристроєм керування «МЭСМ»
займалася К.О. Шкабара, а пристроєм введення - аспірант З.Л. Рабiнович. У
налагодженні й запуску «МЭСМ» також брали участь молоді співробітники й
аспіранти лабораторії, для яких ця робота стала не тільки «путівкою в життя»,
але й одним з найщасливіших спогадів юності.
Шкабара Катерина Олексіївна
Машина займала найбільшу кімнату площею 60 м2 у
лівому крилі лабораторії в Феофанії і працювала з небувалою на ті часи
швидкістю - 3 тисячі операцій за хвилину (для порівняння, сучасні комп'ютери
виконують мільйони операцій за секунду) і могла виконувати операції віднімання,
додавання, множення, ділення, зсуву, порівняння з урахуванням знака, порівняння
за абсолютною величиною, передачі керування, передачі чисел з магнітного
барабану, складання команд. У машині були використані електронні лампи (6000
штук!) загальною потужністю споживання в 25 кВт.
Мала електронна лічильна машина "МЭСМ"
За спогадами співробітників лабораторії Лебедєва, рішення
першої задачі на «МЭСМ» було пов'язане з унікальним випадком. Два
відомих київських математика С.Г. Крейн і С.О. Авраменко склали для «МЭСМ»
тестову задачу з області балістики і самі прорахували її. Під час рішення
задачі на машині виявилось, що отриманий результат не збігається з результатом,
який отримали математиками. Вони вирішили, що в «МЭСМ» стався збій,
оскільки обидва вчені проводили розрахунки незалежно один від одного і вважали,
що вони не могли зробити одну і ту ж помилку в одному і тому ж місці. Тоді
Лебедєв сам став перевіряти обчислення вручну. Розрахунки тривали цілий день, а
на наступний він з'явився усміхнений, що бувало дуже рідко. Окуляри вченого
виражали вірну ознаку удачі - були зміщені на чоло, згадують колеги. Виявилося,
що обидва математика таки помилилися в одному і тому ж місці. Машина виявилася
«розумнішою» за людину!
В кінці 1951 р.
в Феофанію з Москви приїхала комісія АН СРСР для прийому машини в експлуатацію.
Три дні «МЭСМ» «здавала іспити». Академіки з кам’яними обличчями проходили з
приміщення «МЭСМ», де вони задавали їй різні «каверзні задачки», в кабінет
Лебедєва і там довго радилися. Нарешті тестування були закінчені і комісія
вирішила прийняти машину з 25 грудня 1951 р. в регулярну експлуатацію.
У 1952 році
«МЭСМ» була практично єдиною в країні ЕОМ, на якій вирішувалися різноманітні
науково-технічні завдання з області термоядерних процесів, космічних польотів і
ракетної техніки, ліній електропередач, механіки, статистичного контролю
якості. Однією з найважливіших задач, яка була вирішена на «МЭСМ» в цей
період, були розрахунки стійкості паралельної роботи агрегатів Куйбишевської
гідроелектростанції, які визначаються системою нелінійних диференціальних рівнянь
другого порядку. Потрібно було визначити умови, за яких максимально можлива
потужність може передаватися в Москву без порушення стійкості системи. Крім
того, у зв'язку з швидким розвитком реактивної та ракетної техніки задачі
зовнішньої балістики виникали як гриби після дощу. Це були задачі різної
складності, починаючи від відносно простих багатоваріантних розрахунків
траєкторій, що проходять в межах земної атмосфери при незначному перепаді
висот, до дуже складних, пов'язаних з польотом об'єктів за межами земної
атмосфери. Але навіть найпростіші балістичні розрахунки ускладнювалися вимогами
підвищеної точності результатів.
Одночасно з роботою наукової лабораторії Лебедєва
над розробкою обчислювальних машин працювали (і теж на умовах секретності)
вчені з США, Англії та інших країн. У США - Джон фон Нейман, який першим виклав
основні принципи побудови ЕОМ в закритому звіті. Він плідно співпрацював з
творцями першого американського комп'ютера ENIAC (Electronic Numerical
Integrator and Computer) Джоном Мочлі та Преспером Еккертом. В Англії в той час
активно працювали геніальний математик Алан Т’юрінг, який зумів довести
можливість обчислення суто механічним шляхом будь-якого алгоритму, який має
рішення. Вчені університету в Манчестері Фредерік Вільямс і Том Кілбурн в 1948
році створили примітивний комп'ютер під назвою Baby, з метою довести можливість
зберігати програми в оперативній пам'яті. Через рік Моріс Уілкс створив перший
в світі комп'ютер з збереженою у пам'яті програмою EDSAC (Electronic Delay
Storage Automatic Computer), який відрізнявся від створеної трохи пізніше
Лебедєвим «МЭСМ» тим, що в ньому було використано арифметичний пристрій
послідовної дії, а в «МЭСМ» - більш прогресивний паралельної дії. Саме ця
видатна «вісімка» вчених визначила подальший напрямок розвитку комп'ютерної
техніки у всьому світі.
Академік С.О. Лебедєв, переїхав до Москви і став
директором Інституту точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР. За
наступні 20 років під його керівництвом було створено 18 суперкомп'ютерів. Як
основоположник вітчизняної обчислювальної техніки він зайняв гідне місце в
зоряній плеяді комп'ютерних піонерів світу.
Джерело: http://ua.uacomputing.com/stories/mesm/
Немає коментарів:
Дописати коментар